Гострота проблеми поширення наркоманії серед молоді добре відома як фахівцям, так І широкої громадськості


СОЦІАЛЪНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОЗНАКИ НАРКОМАНІЇ


Гострота проблеми поширення наркоманії серед молоді добре відома як фахівцям, так і широкої громадськості. Без перебільшення можна сказати, що "біла смерть" блукає по вулицях наших міст і сел.

Приводом прийому наркотиків найчастіше виступають соціально-психологічні установки й орієнтації, характерні для підлітка: цікавість, бажання випробувати нові незнані приємні враження, зовсім не буденні, прагнення уникнути глузувань "товаришів", не відставати від більш "досвідчених друзів”.

Схильність до вживання психоактивных речовин найбільш легко формується в підлітків, які в дитинстві мучили тварин, били молодших дітей, проявляли садистські нахили. Пізніше були схильні до лідерства, здійснюючи його за допомогою залякування або фізичної сили. Такі підлітки часто скаржаться на приступи незрозумілого, похмурого настрою, вони збудливі й агресивні.

Іншу групу становлять підлітки, які в дитинстві відрізнялися високою рухливою активністю й непосидючістю, легко підкорялися іншим дітям, а не дорослим. Приходячи до школи, ці діти не бажають учитися, шукають можливості для того, щоб уникнути будь-яких шкільних навантажень. Для них характерна нестримна тяга до задоволень і насолод. Якщо в дитинстві це безконтрольне одержання насолод, безліч корисних і, найчастіше, марних іграшок, ігор, відвідування розважальних закладі, то з настанням статевого дозрівання в підлітків з'являються вже інші розваги. І одним з них може бути вживання наркотиків.

Третю групу становлять підлітки, у яких яскраво виражене прагнення бути в центрі уваги, демонстративність поводження, емоційна нестійкість. Вони дуже контактні, легко заводять знайомства, хоча справжніх друзів у них не буває. Вони рідко бувають лідерами, тому що їм важко займатися цілеспрямованою діяльністю. Основними рисами характеру є сугестивність (внушаемость), облудність, схильність до фантазування. Для них майже байдуже хвалять їх або засуджують, вони домагаються лише того, щоб про них говорили.

^ Саме ось це, невміння одержати радість від життя безпосередньо від спілкування, від діяльності, насамперед штовхає підлітка на пошук джерел "сурогатного щастя".

Підлітки стараються наркотизироваться вдень, прогулюючи навчання, щоб до вечора їхній вигляд не викликав підозри старших. Якщо пропустити заняття не можна, збираються ввечері, але це можливо тільки при бездоглядності, коли батьки не цікавляться ні дитиною, ні її станом . Коли з'являється постійний і безпечний притулок, коли можна прийти туди в зручний час, залишитися ночувати, тоді наркотизація стає систематичною. Це можуть бути підвали, горища, які підлітки обладнують за своїм смаком, а дорослі схильні бачити в цих притулках не що інше, як музичний клуб.

Але й систематичне вживання, що почалося в підходящих умовах, виражає часто тільки прагнення бути з «друзями», бажання бути схваленим, заохоченим групою - тут ми бачимо значимим не стільки індивідуальний, скільки груповий мотив.

Одну з ланок у розвитку звикання - вгасання первісного ефекту - оцінити в підлітків складно. Уживані ними одурманюючі речовини важко виміряти кількісно. Крім того, підлітки звичайно й не вимірюють кількість препарату, приймають скільки дадуть. Тому найбільше, про що вони можуть повідомити, при необхідності, - кількість прийнятих наркотиків усією компанією. Але в групі рівного розподілу ніколи не буває: більше одержують ватажок і його наближені, інші - за розсудом головних. Залежно від настрою лідера й відносин усередині групи кількість прийняття препарату постійно коливається.

Як ми вже простежили, у дітей і підлітків ведучим проявляється груповий мотив звертання до наркотику (підчинятися вчинкам групи), підпорядкування моді. Група по суті диктує, що й у якій кількості повинно бути прийняте. Відхилення від наркотизації, як і відхилення від інших вимог і правил групи карається. При цьому, вигнання - не най- більша жорстокість, хоча важко пережинається підлітком. Зі страху, що ховається показною відвагою, підліток приймає різні дози і різні препарати, переборюючи себе, не показуючи свого негативного ставлення до токсичної реакції. У цих випадках наслідки вживання наркотиків бувають ще більш важкими. Нерідко на цьому етапі нерегулярної наркотизації виявляється необхідність госпіталізації в токсикологічні пункти. Відомі випадки, коли товариші, боячись відповідальності, кидали вмираючого підлітка.

Наскільки ж розповсюджений наркотизм у молодіжному середовищі? На жаль, про це можна сказати тільки приблизно. Так, згідно даним анонімного соціологічного опитування старшокласників, більше 27% мають у своєму середовищі знайомих, що вживають наркотики. При цьому 4% старшокласників підтримують контакти з явними наркоманами. Ці цифри говорять про те, що, як мінімум, третя частина підростаючого покоління щодня піддається небезпеки наркотичного зараження.

Близько 20% старшокласників знають приклади облудного (під видом сигарети, напою) або насильницького (примус, використання ситуації втрати часткового або повного свідомого контролю - наприклад, стан алкогольного сп'яніння й т.п.) способу залучення в наркотизм неповнолітніх. Загальновідомим є факт, що наркомани одержують "пільгову пайку" за нових клієнтів у торговців наркотиками.

Педагогам, батькам варто врахувати, що наркомани дуже охоче пропонують нарко-тики, навмисно й продумано створюють ситуації, у яких провокують їх прийом. У меди-цині існує навіть такий термін - прозелітизм наркоманів, тобто схильність учити інші приймати наркотики. Це пояснюється брехливим "альтруїзмом" наркоманів, їхнім бажан-ням обов'язково «поділитися задоволенням».

Якщо, наприклад, курець конопель у стані наркотичного сп'яніння перебуває серед тих, що не курять, то це йому неприємно. Прикро, що інші не розділяють його стану штучних веселощів, у нього проявляється дратівливість, злостивість, агресивність. Якщо ж наркотизація відбувається в компанії, де всі перебувають у стані наркотичної ейфорії, то швидко відбувається взаємне зараження эйфоричними емоціями, що підсилює ефект цього сп'яніння.

Педагогам варто завжди пам'ятати, що наркоман по своєму негативному впливі на оточуючих подібний важкому інфекційному хворому. У цьому плані можна говорити про високу контагіозність наркоманії: якщо в класі, навчальній групі з'явився наркоман, то, як правило, через 2-3 місяці вживати наркотики будуть ще кілька людей.

До "групи ризику" серед учнівський молоді, що орієнтується на наркоманію й токсикоманію, входять, насамперед, соціально незрілі молоді люди, що не сформувалися морально й духовно.

Якщо такі учні об’єднуються у свої неформальні угруповання, закриті для позитивних педагогічних впливів і контролю з боку батьків, учителів, то це збільшує ймовірність формування асоціальної спрямованості діяльності її членів, у тому числі наркотизації. Тому підлітки, для яких колектив класу або навчальної групи перестав бути привабливим, цікавим, авторитетним, повинні привертати особливу увагу педагогів і батьківської громадськості до "групи ризику" курящих підлітків. Серед наркоманів не буває некурящих. Тютюнопаління обов'язково передує курінню наркотиків, а вже потім, звичайно, починається безпосереднє застосування їх шляхом ін'єкцій. Варто також урахувати, що при виникненні наркоманії зростає інтенсивність тютюнопаління або відбувається перехід від звичного палінні сигарет до цигарок.

Наприклад, таких хлопців можна бачити цілою компанією в під'їздах і у дворах. Вони ведуть хвалькуваті розмови, частіше не вірячи один одному, або співають "модні" куплети. Або курять, пускаючи по колу, начинену травичкою цигарку. Такі компанії, як свідчать кримінальні справи, приховують у собі небезпеку немотивованих злочинів, присмачених наркотичним і токсикоматическим сп'янінням.

Уживання наркотиків порушує біологічні ритми організму, які стають чітко зв’язаними із прийомом наркотиків. Це проявляється в різкому зміні настроїв підлітків: радість, веселість, балакучість, жвавий погляд. яскравий рум'янець, блискучі очі змінюються на стан пригніченості, дратівливості, злісної туги, зі збляклим обличчям, тьмяним поглядом, спрямованим в одну цятку. Причому, ці перепади настроїв нічим не мотивовані, тобто не залежать від якихось подій, впливів з боку оточуючих, а зв'язані тільки з наявністю або відсутністю в організмі наркотичних речовин. При сильному ступені наркотизації в підлітка проявляються низинні інстинкти, схильність до агресії, насильству над отчуючими. Це часом супроводжується різким збудженням, криком, лайкою.

Змінюються також ритми активності: у ранкові й денні годинники підліток млявий, сонливий, а в другій половині дня, увечорі й особливо вночі, активність підвищується. У того, хто вживає наркотики, майже завжди порушений сон. Він годинами лежить, не засипаючи, зі своїми тривожними, хворобливими фантастичними переживаннями, галюцинаціями, які нерідко виникають при засипанні. Удень такі підлітки почувають слабкість, розбитість, іноді ними опановує така сонливість, що вони не можуть її перебороти, незважаючи на те, що знаходяться на заняттях у школі або ПТУ, і на очах у всіх засипають. Це повинно насторожити увага вчителів, вихователів, батьків.

Педагогам варто знати, що в підлітків, що почали вживати наркотики, змінюється характер, знижується успішність, поводження різке міняється в гіршу сторону, з'являється брехливість, нічим не мотивована відчуженість, брутальність і навіть ворожість до дорослих - батьків і педагогів. Різко знижується коло пізнавальних інтересів, колишні захоплення більше не цікавлять юнака або дівчину, коло спілкування їх звужується. Увесь свій час вони прагнуть проводити з "близькими" друзями там, де немає контролю вихователів, на квартирі, у підвалах, за межами міста і т.п.

Педагогів, вихователів, батьків, повинні насторожити ці ознаки, тим більше якщо вони не залежать від появи в підлітка нового кола знайомих, особливо таких, з якими він неохоче знайомить батьків (звичайно ці друзі уникають заходити в квартиру й викликають підлітка па вулицю). Батькам варто також бути особливо уважними, якщо вони довідаються, що в сина або дочки з'явилися грошові борги, якщо в домі "пропадають" гроші або цінні речі, якщо підліток перепродує речі з метою придбання "особистих грошей".

Симптоми долучення до наркотиків можна розглядати появу нової тематики малюнків у підлітків. Крім зображення фантастичних сполучень фарб і форм (часто похмуро-жахаючих змістів), ті, хто вживають наркотики, люблять малювати квіти й голівки маку, шприци. Звертає на себе увага й татуювання аналогічного змісту, які підлітки наносять на шкіру ручкою або фломастером.

Учителям, вихователям варто знати, що з поглибленням захворювання змінюється й зовнішній вигляд підлітків. Наркомани звичайно виглядають старше своїх років. У них набрякле обличчя, шкіра землистого або жовтяного відтінку, сліди проколів в області підшкірних вен. Наркомани звичайно виснажені внаслідок зниження, а потім і втрати апетиту, виникнення відрази до їжі. Мовлення в наркоманів утруднене, монотонне, невиразне, хода невпевнена, уповільнена, хибка. Байдужість наркоманів до всього, крім наркотичних засобів, приводить їх до неохайності.

Людина, "що спробувала кайф," від наркотику НІКОЛИ НЕ ЗМОЖЕ ПОЗБУТИСЯ ВІД ЗАЛЕЖНОСТІ БЕЗ ЛІКУВАННЯ.

Як повинні поступити батьки, педагоги й інші дорослі, якщо в них виникла підозра про вживання підлітком наркотиків. Насамперед варто проконсультувати неповнолітнього в лікарів-наркологів у наркоцентре або у психіатра. Якщо лікар-нарколог установить діагноз "наркоманія", то підліток підлягає обов'язковому лікуванню в стаціонарі протягом двох місяців з наступним взяттям на диспансерний облік. Якщо лікар визнає навіть самі початкові стадії захворювания, або думає, що мало місце лише епізодичне вжиття наркотиків, підліток однаково підлягає постановці на облік у наркологічному диспансері (кабінеті).

Педагоги, батьки, будь-який дорослий, що пропонує підліткам проконсультуватися в лікаря, повинен переконати неповнолітнього, що у випадку добровільного звернення за медичною допомогою, лікування проходить анонімно й не спричиняє ніяких соціальних наслідків. У випадку ж відмови, підліток підлягає примусовому лікуванню. Варто також пояснити підліткові, та й часом самим батькам, що успіх лікування залежить від стадії розвитку хвороби.

Поки звичка до наркотиків не зміцнилася й навіть якщо вже сформувалася психічна залежність ( 1-я стадія захворювання), лікування принесе позитивні результати. Якщо ж розів'ється друга стадія захворювання, тобто з'явиться вже фізична залежність від наркотичної речовини, то лікування ускладнюється для хворого підлітка. Крім того, видужання в повному розумінні слова після 2-ї стадії захворювання буває значно рідше, тому що в підлітка, що звик до наркотиків, протягом ще багатьох років може виникати раптове, непереборне бажання прийняти наркотичну речовину. Це нічим не мотивований потяг найчастіше приведе до зриву й підліток, юнак, дівчина опиняться в безодні наркоманії. Лікування ж хворих у третій стадії, як правило, виявляється безрезультатним.


Коли в боротьбу з наркоманією вступають наркологи, це означає, що в чиїхось юних долях грається останній акт трагедії й часом пізно що-небудь міняти в покалічених життях. Наркологи лікують верхівку страшного "айсберга". З підводною частиною їм не впоратися. Тут можуть допомогти лише ті, хто її оточує. Успіх боротьби залежить від ступеня їхньої активності й свідомості. Між наркотиком і підлітком, наркоманом і тим трагічно страшним кінцем, до якого він рухається, часом єдиною перешкодою буває лише по-справжньому зацікавлена позиція оточуючих його людей. А вона, ця перешкода, повинна існувати скрізь на всіх рівнях - у школі, у сім'ї й у суспільстві в цілому.

Хто такий наркоман? Індивідуум, що жадає максимуму задоволення в мінімум часу. Самі ж по собі наркоманія й токсикоманія - явища, сугубо соціальні. Їх не можна розглядати у відриві від всіх багатогранних аспектів нашого життя. При цьому, профілактика наркоманії - це самий надійний спосіб боротьби з нею. Профілактика наркоманії в закладах всіма можливими засобами є найважливішим завданням.



^ ІДЕНТИФІКАТОР НАРКОТИЧНИХ ЗАСОБІВ,

ЯКІ СТАВЛЯТЬ У ЗАЛЕЖНІСТЬ

/для педагогів, батьків/


ОПИЙННО-МОРФІННА ГРУПА

НАРКОТИЧНЕ СП'ЯНІННЯ


Соматичні ознаки: блідість шкірних покривів; сухість слизуватих і шкіри: язик рожевий, обкладений білим нальотом; важкий подих; зниження температури тіла.

Вегетативно-неврологічні ознаки: зіниці розміром із сірникову голівку, реакція на світло відсутня або вкрай млява: немає порушення координації й артикуляції; підвищення сухожильних рефлексів.

Зведення жувальних м'язів; інтенсивні, ломлячі болі в суглобах, м'язах рук, ніг, попереку, спини, через які хворі не знаходять собі місця, постійно потирають, розминають м'язи, намагаються рухатися /рух приносить короткочасне полегшення/, встають, сідають, намагаються прилягти, знову встають; озноб з "гусячою шкірою", підвищена пітливість, відсутність апетиту, безсоння, розширені зіниці, тремор /тремтіння/.

Психічна сфера: тонізуюча дія (до 4 годин), піднятий настрій «нірвана», мислення прискорене, мовлення швидке, виразне; на висоті інтоксифікації - змазана: охоче розмовляє й відповідає на питання; немає критики до себе, установка на трудовий спосіб життя відсутня.

Далі: настрій знижений, демонстративне нанесення самоушкоджень, руйнівні тенденції, тривога, непереборне прагнення добути наркотик; у виражених випадках – депресія.

^ ПРЕПАРАТИ КОНОПЕЛЬ (ГАШИШИЗМ)

НАРКОТИЧНЕ СП'ЯНІННЯ

(Наступає через 20-30 хвилин після паління)

Соматичні ознаки: гіперемія /почервоніння/ шкірних покривів і склер з наступним збліднінням; тремтіння; нудота, іноді із блювотою; сильний голод, що переростає в спазм шлунка; спрага, сухість у роті; хрипкий голос. Через 4 - 5 годин: позіхання, чхання, загальна слабкість, набряклість обличчя, озноб, болі в області серця, кістках, нудота, блювота, тремтіння в тілі, хекання.

Вегетативно - неврологічні ознаки: блиск очей, зіниці розширені; реакція зіниць на світло ослаблена; дизартрія (змазане, невиразне мовлення, "каша в роті"), (парастезия) відчуття повзання мурашок; порушення координації руху, тремтіння пальців, іноді всього тіла.

Психічна сфера: стан сп'яніння, що нагадує алкогольне; фаза порушення - підйом настрою; неадекватний, невтримний, тріскучий, легкий сміх; мислення непослідовне, нелогічне: являє собою потік випадкових асоціацій, напливів фантазій, мрій, спогадів; балакучість, яскраві ілюзорні розлади; гіпертензія, сексуальне розгальмування; зорові, іноді слухові галюцинації; відчуття сторонності тіла; нереальність і зміни всього навколишнього - страхи, занепокоєння, порушення, манія переслідування, агресія, пов'язана з бредовою інтерпретацією навколишнього.

Небезпека: речовини, що знаходяться в препаратах коноплі, надзвичайно важко виділяються з організму; нестримне бажання приймати більш сильні наркотики; стан депресії; внаслідок відчуття "ширяння в повітрі" може вистрибнути з вікна, кинутися в річку; кудись біжить, все розбиваючи на своєму шляху, що веде до травм, загибелі; небезпечний для навколишніх.


^ ПРЕПАРАТИ ЭФЕДРИНА

НАРКОТИЧНЕ СП'ЯНІННЯ

Соматичні ознаки: бліда особа; виражене серцебиття; сухість у роті; сексуальне порушення.

Психічна сфера: піднятий настрій; почуття надзвичайної легкості в тілі, відчуття відірваності від землі й польоту; все що оточує, сприймається надзвичайно чітко, ясно, конкретно; губиться відчуття часу; надлишкова рухова активність; безглузда метушливість; прагнення до спілкування, що переходить у нав'язливість.

У перші годинники: дратівливість, запальність, брутальність; істеричні реакції; безпідставна тривога, почуття внутрішнього напруження; подавлений, злісний настрій; рухове занепокоєння; невтримний потяг до наркотику; перехід у різку астенію з депресією /життя безглузде й непотрібне/ або, навпаки, всі зусилля спрямовані на пошук наркотику; на висоті абстиненції можливі спроби до самогубства.


Вегетативно - неврологічні ознаки: різко розширені зіниці; легка дискоординация; дрібний тремор /тремтіння/ пальців рук; підвищена пітливість. Далі: головний біль, що найчастіше захоплює одну половину голови; сальність шкіряних покривів; почуття розбитості в м'язах і тілі; характерні фибриллярні /нервові/ посмикування окремих м'язових груп обличчя; звуження зіниці із млявою реакцією на світло; порушення координації рухів; точні рухи утруднені; хода нетверда; розлад артикуляції мовлення.


Небезпека: смерть від передозування; судороги й можлива смерть від раптового припинення прийому препарату; стійка, невідворотна до нього пристрасть.


ТРАНКВІЛІЗАТОРИ

/седуксен, реланиум, валиум, элениум. радедорм, феназепам, нозепам і ін./


^ НАРКОТИЧНЕ СП'ЯНІННЯ


Соматичні ознаки: гіперемія /почервоніння обличчя/, склери очей ін’єкцировані: шкіра сальна; сухість у роті, слабкість.

Вегетативно-неврологічні ознаки: розширені зіниці зі млявою реакцією на світло; порушення артикуляції мовлення; грубі порушення координації: підвищення м'язового тонусу й сили: своєрідна хода /без згинання колін/ з порушенням рівноваги.

Далі: психічний дискомфорт, апатія, занепокоєння, тривога, похмурість, злостивість, страхи.


Психічна сфера: ейфорія; безпричинні веселощі; мовна й моторна активізація; фамільярність, безцеремонність, развязанность, цинічність, настирливість, мислення і якість суджень поверхневі; на більш пізніх етапах - схильність до дисфорій, розлад пам'яті, астенія /млявість, слабкість, легка стомлюваність, зниження апетиту, порушення сну/.

Далі: немає тенденції до постійного підвищення доз, блідість, нудота, озноб, ломота в суглобах і попереку, млявість, почуття загальної слабкості.


^ ЦИКЛОДОЛОВАЯ Т О К С И К О М А Н И Я

(ГАЛ Л Ю Ц И Н О Г Е Н Ы)

(циклодол, димедрол, паркопан, ромпаркип)


НАРКОТИЧНЕ СП'ЯНІННЯ

Сп'яніння подібно з ознаками алкогольного сп'яніння середньої тяжкості; характерний стан в застиглій мрійливій позі, здригування при окрику.

Соматичні ознаки: блідість; сухість шкірних покривів, слизуватих; характерна мутність очей; почастішання пульсу.

Далі: обличчя сальне, маскоподібне, неприємні хворобливі відчуття в м'язах ніг, спини, загальна слабкість, розбитість.

Вегетативно-неврологічні ознаки: різке розширення зіниць, порушення координуючих рухів, артикуляції мовлення; мовлення змазане ("каша в роті); розлад рухів /"на стіну лізуть"/.

Далі: тремор пальців, кінцівок, різке підвищення тонусу кісткової мускулатури, наростає скутість рухів, судорожні посмикування окремих м'язових груп, мимовільний рух кінцівок (потирання рук, погладжування волосся, розгойдування тіла).


Психічна сфера: розрізняють чотири фази:

  1. ейфорія до 30 хвилин,

  2. фаза звуження свідомості - 2 -3 години,

  3. галлюцинаторна фаза,

  4. фаза виходу.


Характерні психологічні розлади.

Далі: занепокоєння, напруженість, злість, зниження настрою, працездатності, психічна виснаженість, невтримний потяг до психоактивної речовини.

Небезпека: викликає пристрасть; розвиток галюциногенної параної й галюциногенної депресії; шизофренія; афективні психози.


Б А Р Б И Т У Р А Т Ы

(этамипалнатрия, люмінал, фенобарбитал, меппобамат і ін.)


^ НАРКОТИЧНЕ СП'ЯНІННЯ

Зовнішній вигляд начебто після прийняття алкоголю, порушення координації рухів; помутніння свідомості; підвищений апетит.


Використані матеріали Запорізького обласного науково-методичного центру психології й соціології освіти - к.п.н. С. И. Подмазина й психолога Е. И. Сироватко) ,

Запорізького державного університету - З. И. Белоусової й В. Е.Бойко,

Запорізького обласного наркологічного диспансеру.

Підготувала Лукашева А. О. - зав.відділом з організаційно-методичної роботи Комунального закладу «Запорізький обласний центр науково-технічної творчості учнівської молоді «Грані» Запорізької обласної ради



6829500976408183.html
6829648751574649.html
6829770367409717.html
6829821798247584.html
6830037527524921.html